Украдене сонце зизить схарапудженим оком, Мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа. За хмарою хмари. За димом пожарищ — Високо зоріє на пустку усмерть сполотніле божа. Стенаються в герці скажені сини України, Той з ордами ходить, а той накликає Москву. Заллялися кров'ю всі очі пророчі. З руїни вже мати не встане — Розкинула руки в рову. Найшли, налетіли, зом'яли, спалили, Побрали з собою весь тонкоголосий ясир. Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, Бо так не карав нас і лях-бусурмен-бузувір. І Тясмину тісно од трупу козацького й крові, І Буг почорнілий загачено тілом людським, Бодай ви пропали, синочки, були б ви здорові, У пеклі запеклім, у райському раї страшнім.