Сльози не лий, це не подіє Він вже забув твій телефон Разом із ранком померла надія, Що все це був тільки лиш сон
Так боляче мов куля увійшла в твої груди – Як постріли до крові били його слова, А ти стояла мовчки – жодних фраз, жодних рухів, Знову одна, знову до дна випита-кинута. І він пішов вночі Просто зник в пітьмі Він такий, як всі Вони
І ти чекаєш марно, кожен день, кожен вечір, Відкриті двері досі, тільки ніхто не йде, Лише самотня осінь обійме твої плечі, Серце твоє не визнає, що закінчилось все.
Бо він пішов вночі і сказав "живи", Замість слів "пробач мені"