Ховаєш свої очі, і думати не хочеш Палиш поглядом по-стінах, порожньо постійно В надії чекаєш, немов пулю підхопиш Відстань перевіряє на витривалість, самих стійких А ти чекаєш, чекаєш, не знаючи нічого На відстані, відчуваючи кожен твій подих Клятви, слова, уже не грають ролі Коли з часом розумієш, ми ледь знайомі Серед перехожих шукаю знайоме обличчя Її немає, тільки сотні похожих Я повернусь, піду, туди де тиша Задумаюсь на хвилинку, що вже прожите Залишились досі: емоції, привички Дістану фотографії із пильної полички Я правда, загубився в собі Без тебе, безкінченні дні Відстань - розлучає долі Коли проснешся сам, неначе в неволі Так міцно, прижмись в обійми Я намалюю крила, щоб назад прилетіла Відстань - розлучає долі Коли проснешся сам, неначе в неволі Так міцно, прижмись в обійми Я намалюю крила, щоб назад прилетіла Так довго минає день, довжиною в вічність Ми віч-на-віч, через монітори Немов камінь з душі, тепер - я спокійний Я з тобою, крізь кілометри кордонів Я не сплю ночами, переживаю постійно Немов лещатами притиснули до стін Кому потрібні сльози, через недорозуміння Розмазана туш твоя, і мокре обличчя Для тебе мій світ на чорно-білому фоні А я в агонії, корчусь від болю Скажи просто, чому? Ми ледь знайомі У всьому виною - не відома відстань Тут все уже не так, як було раніше Кашель замінює вже привичну тишу Я обміняв нерви, на забуті почуття Почуй мене, ти все моє життя Відстань - розлучає долі Коли проснешся сам, неначе в неволі Так міцно, прижмись в обійми Я намалюю крила, щоб назад прилетіла Відстань - розлучає долі Коли проснешся сам, неначе в неволі Так міцно, прижмись в обійми Я намалюю крила, щоб назад прилетіла