ЖОВТЕ ПОЛЕ - І знову ти в моєму сні, твої очі неземні...
І знову ти в моєму сні, твої очі неземні Так дивляться на мене, не так, як всі. Ти не плач і не питай чи я хочу тебе, Лиш знай, бо я і ти – як квітів жовте поле...
І чому невідомо, лицем незнайомим сьогодні здаєшся. І крізь стомлені очі з минулої ночі таємно мовчиш. Я знаю, ми схожі, нам час допоможе відчути себе, Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.
Все на світі відносно і вже не так просто змінити усіх, Бо в думках протилежних дороги безмежні з’єднати би зміг. Життя – не казка, всі вдягнені в маски, від них не втікти, Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.