Утопаючи у зорях, стане кригою буття, Тільки темні води ночі не пізнають забуття. Час мине, а з ним як завжди все, що було поруч тут, Пійде кроком як солдати, як на сонці літом ртуть!
Ми у інший паралелі гру шалену розпочнемо, Без обов’язків і правил створемо свою богему. Заподіяти нам шкоди неможливо буде більше, А в брудні води – хай пірнає хтось інший!
На теренах цього світу побудуємо театр І почнемо все з початку, не уникаючи піару. Зілля для спокуси як обряд єднання душ І розум наш вже не тут!
Приспів: Вже не тут! (3) Ми вже там! (3)
Наближаючись до світла – вмить звільняються думки А в полоні свого тіла не знайти нам ці шляхи І крокують наші тіні в сутінковий, тихий час Не уникнути падіння, піднімаючись до нас.
Ми у інший паралелі гру шалену розпочнемо, Без обов’язків і правил створемо свою богему. Заподіяти нам шкоди неможливо буде більше, А в брудні води – хай пірнає вже хтось інший!
На теренах цього світу побудуємо театр І почнемо все з початку, не уникаючи піару. Зілля для спокуси як обряд єднання душ І розум наш вже не тут!