1) І враз зупиниться чужий секундомір, термометри позахлинаються у градусах від цельсія, історії хвороб закриють до тих пір: труба — довідник — похоронна процесія. І вийде серед степу благовіст, чи може лиш зухвалий злочинитель, з сільських таверн, корчмівських теплих міст підуть тіла в останню їх обитель. Не вистачить повітря і легень, як завше наплювати на прийдешність, оману-ніч міняючи на день, без сліду у минуле, хоч не вперше залишаться пустими й нерозвитими заручники новин й комунікацій, а в цій долині, як колись, дощитиме, вони ж пройдуть шляхами цих руйнацій. 2) Характеристика прозорість пролонгує у сприймання, уміститься в перелік фраз між «вмер… і …жив», так ніби знов ця станція остання, і в цьому полягає весь мотив. Хоч приступів пітьма на бідну голову, не стане схожого чогось до милосердя, бо вже поснули п’яні кардіологи на відстані розтрат до мого серця. 3) Манитиме безвість і слід аналогій, і босий чекатиме знак секундант, без слів і підстав, без відвідувань блогів, затак, почитавши важкий прейскурант. І свічку пітьма не задує з понижень, Бо й так повертатись, напевно, вже тлом, маршрут помінявши сто п’ятниць на тиждень, як завше — тринадцятих заднім числом.