Сніг візерунками стелився він на мене споглядав я на нього дивився він топився на гарячих долонях на твоему обличчі і на твоїх скронях він радів гадав що ми були щасливі так можливо це було так колись та на справді не мало часу пролетіло с того дня як ми з тобою розійшлись і не знав що все змінилося кудись воно поділося з іншим заручилося нічого не лишилося збагнути ж я ні як не міг куди усе пропало зникло так як тане сніг він припадав до наших ніг потім по тихеньку танув як не як нам було весело зовсім не погано я прощатись не хотів хоч починалося смеркання ти пішла в обіймах снігу я ж не знав що це в останнє
приспів
падав сніг вона кликала на допомогу я до неї біг але не встиг я не зміг через засніжену дорогу зупинити небезпеку що загрожувала їй чути постріл сніг постелив червону постіль кажу досить Боже досить я не взмозі був добігти вчасно на те місце де тепер сніг замітає слід машини мої кроки й кров її падав сніг мої сльози замерзали мої крики завмирали а вона на моїх руках з закритими очима лежала наче спочивала і кров її стікала по моїх слідах сніг червоний плакав гірко плакав за мною ідучі я вже сльози свої втратив я шукав когось в ночі я кричав допоможіть може це лунало грізно шукав цю допомогу та було надто пізно
Так було давно це і коли падає сніг я згадую твоє лице я пам`ятаю очі твої що посміхалися мені тоді з зимою разом з снігом зі мною уночі ще пригадую собі як я чув постріл червону постіль холодну сніг стелив тобі як я тебе ніс кров по руках моїх стікала с тиха як кричали потім лікарі мовчали але знаєш я довго шукав тих сучих синів що спрямували вогонь на тебе серед снігів і серед ночі я їх шукав цілих два роки я їм дивився в очі а сніг озвучував мої кроки 2 :падав сніг вони благали про спасіння я за ними біг та врятуватися ніхто з них не зміг і не встиг адже в житті в останні миті свої вони почули постріли мої...