Ні монети не став на ймовірність таку Де я забуду про кожну свою насмішку гидку Де я думати стану про завтрашній день Чи додам крихти змісту до своїх пісень
Не чекай, що можливо, за місяць чи рік Твоя посмішка стане мені миліша за крик Бо ймовірніше посолодшає сіль Ніж я тобі навчуся не приносити біль
Я напевно ніколи не стану кращим Я напевно назавжди залишусь пропащим
Знай, мої пальці будуть бігати по струнах Під той самий вже набридлий, банальний рисунок У тій самій кімнаті, пропахлій плітками Чаєм, тобою а іще цигарками
Не сподівайся на те, що ти проживеш без мене, Не чекай, що кудись утечеш Бо одного напевно, не варто міняти Мало хто як я тебе зуміє кохати