Можливо ти мені не потрібна? Я тобі не потрібен точно. Заспокоївся б собі і голову не морочив Та голова тут ні при чому – в усьому винне серце Свідомість впала в кому. Сам собі створив це
Не можу сказати коли головною стала Не можу сказати за що сподобалась Дружби з тобою мені все таки мало Ти ввійшла в моє серце і там залишилась Напишу ці вірші і не дам нікому Не дам нікому скинути тебе з мого трону Ти недосяжна наче край Всесвіту Про тебе мрію, як мрію взимку про літо Твої очі притягують до себе наче магніти Твоя краса примушує мене творити Я не для тебе – я занадто багато мрію Замість того, щоб привести все своє єство у дію Я тобою хворію і не маю ліків Я би подарував тобі купу квітів Якби знав, що це тобі сподобається Чому? Ну чому твоє серце ховається?!
Можливо й справді в наших стосунків немає майбуття Можливо замість миті щастя жити спокійним життям?! Я зрозумів: твої шипи та колючки то лиш прикриття Усі твої шипи та колючки то лиш прикриття Ну припини, ну припини мої муки! Дай, дай потримати твою руку Ну припини, ну припини мої муки! Дай, дай потримати твою руку
З байдужими серцю так легко спілкуватися Так легко фліртувати, так легко гратися Поруч з тобою мені важко триматися Та я сильний – я не можу здатися Рана болить і так. Сипте, сипте ще більше солі!!! Сам собі створив це – нічого винити долю! Не покажу тобі ці вірші мабуть ніколи Мабуть ніколи моє серце не здобуде волі Я казав, я тобою хворію – так і не знайшов ліків Зате повністю свою надію в тій боротьбі втратив Все, досить, більше про тебе не мрію… а так хотів Я думав розмовляти не зумію… і не зумів Мені важко. Думки зайняті тобою Любов не може бути доброю – лише злою Грається зі мною, граєшся зі мною Щас спою – ні – щас завою… від болю!!!
Поясніть мені хто-небудь, чому я Я ходжу наче в іншому світі, я сумую Згадуючи твоє ім’я я говорю всує В душі ураган, душа моя бунтує Задушу в собі ці почуття Затулю собі рота Нехай ти ніколи не почуєш Не почуєш моєї скорботи
Сам винен – сам і викручуйся Сам закохався – тепер мучусь я Все, припини, не ходи, не дуйся Просто їй всміхайся, всміхайся На обличчі усмішка, а очі то сумні Ну ось вона, близько, а любов в труні Воскресити її мабуть не вдасться мені Вона знову помре, тож на питання «варто чи ні» Я впевнено відповім «не варто» Для щастя в житті мені не вистачає фарту Я якийсь м’який занадто Мені не вистачає гарту Я побіг в іншу сторону з самого старту Добіг до воріт, та мене не пустила варта Розвернись – обери іншу дорогу, а я придурок Стою на місці і не йде з думок Вона… І не йде з думок Вона…