Я тобі галантно не вклонюся,
Компліменту зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.
І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.
Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.
І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі
Василь Симоненко. (перевод Михаил Химченко)
Не склонюсь галантно пред тобою,
Комплимент отвесить не рискну.
Просто посмотрю в лицо родное,
И в глазах твоих я утону.
И когда прозрачной темнотою
Снова спеленает землю ночь,
Мысленно иду я за тобою,
И ничто не может мне помочь.
Белые таинственные крылья
Навевают тени-миражи.
И стоишь ты, хрупкая и милая,
Что мечтою стала на всю жизнь.
И пылают спелою черешней,
Мной повелевая в сотый раз,
Губы нецелованные грешные,
Бездна голубая твоих глаз.
NevidomeZadovolennya еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1