Petrovskaya - Знаєш, лиш ти | Текст песни

• Тексты песен
• Petrovskaya
• Знаєш, лиш ти

Ґрати й воля заодно,
Ми живемо, як в кіно,
І суспільство не пускає нас,

Коли хочеться піти
І палаючі мости
Залишити, щоби з’їв їх час.

Часом падаю я вниз,
Та повторюю на біс –
Піднімаюсь… Не питай, чому…

Там, де логіки нема,
Є натягнута струна,
Вірю їй, бо більш нема кому.

Приспів1:

Хай морози теплих зим
Розбиваються об сонце з-за хмар.
Ми, як різні полюси, -
Ти гарячий лід, а я холодний жар.

Сфери крутяться в спіраль,
Це твій Всесвіт, і ти правиш над ним.
Зліва в грудях міцна сталь,
А в моєму серці, знаєш, лиш ти …

Часто ходиш по світах,
Ти шукаєш щастя в снах,
А воно тобі з душі листи.

Очі часто сльози ллють,
Твої сльози – то лиш ртуть,
Що стікає в прірву безвісти.

Як багато є доріг,
По яким піти не зміг,
Бо обрав свою одну давно.

Хіба є чиясь вина,
Що порвалася струна,
А душа моя пішла на дно?…

Приспів2:

Із шістнадцяти частин
Склались пазли, сформувалось життя.
Біль минає, тільки ти
Залишився і прискорив биття.

Розквітаю навесні,
Закіпає кров – обпалений дим.
Білі ночі, чорні дні,
А в моєму серці, знаєш, лиш ти…

Приспів1


Petrovskaya еще тексты