Приспів Плакати більше немає причин І не важливо хто з нас винен Ти тепер одна, я тепер один Ти тепер одна, я тепер один Я не такий як інші, і тобі не пара Ти мене не кохала, почуття розвіяла в дим Ти тепер одна, я тепер один Ти тепер одна, я тепер один
I Тепер один, сам на сам із людським життям Серце, що б’ється в грудях вже нікому не віддам Достатньо пережив, і є що розказати вам Я не хам, не пишу ніколи якщо п’яний в хлам Зрозумій ман, я був п’яний тільки від кохання Прокидався зрання, щоб почати знову міркування Хоч не бовдур, не ботан, але маю запитання Скільки ще любов всім нам буде нести лиш страждання? Не песиміст, не оптиміст, дивлюся правді в очі Не шукаю зміст у тому, що її цікавлять гроші Що вона ненавидить дітей і є фанатом зомбі Мої слова не пусті, ці твердження резонні Тож я звертатись до неї не можу без ахінеї Пробач кохана, пробач, що маєм різні ідеї А я пробачу тебе, що носиш лінзи рожеві Ховаєш очі зелені…
Приспів
II Для чого ти з’явилася в моєму тихому житті Це був мій власний світ, але змінила ти його як в сні Лиш одна тим літом сяяла і ночі й дні Закохатися у тебе я й не мав на меті Але розмови з тобою здавалися легкими В нас так багато спільного, що я став одержимим Прогулянки під зорями запам’ятаю все тими ж Але чому скажи ці спогади вже стали тяжкими Можливо через те, що я сказав тобі люблю? Можливо через те, що спіткав таку лиху долю? Хоча і так зрозуміло, ти просто гралась зі мною І це кохання несло щоразу більше болю Я не виню тебе, бо знаю точно винен сам Що віддаю перевагу не діям, а словам Та через твій ігнор, твою мовчанку, я мовчав Лиш проклинав себе і Бога по ночам І ці три місяці спільні – даремно прожиті дні Я намагаюсь забути, щоб ти не снилась в вісні Ну що, ти задоволена? Скажи мені! Бо ми не пара, ні, не товариші…