Ось черговий експеримент чи подарунок долі Ніколи не зумію я забути руки твої Твої прекрасні очі мамо кожен день мені Нагадують про юність і найкращі дні мої Не завжди чесний та світ сам мене якось формує Я просто скажу і усе думки ж десь так далеко Примушує крутитись і усіх й усе дратує Повір мені що жити так не просто так не легко Пишу цю пісню щоб тобі усе це передати Щоб шану і поклін тобі усе життя давати Знаю непросто – характер мій дуже складний Нап’юся, накурюся все одно пробачиш ти Усе що витворяв для тебе і про тебе мамо Ніколи не забуду хоч цього ти не побачиш Як мої сльози спритно сховані в душі глибоко Тобі ж сміюся, щоб поганий приклад не давати
Мамо – тебе ніколи не забуду Цілий вік і все життя тебе завжди любити буду Пробач мені за те що витворяв й творити буду Усе що ти зробила я ніколи не забуду
Це все почалось, ще у дев’яностих середині Ще не сприймався світ як зараз, на руках дитині. Та ніжно й гордо, ти завжди мене так обіймала Пробач мені матусю, за ті ночі що не спала. Пробач мені за вчинки, що завдавали болю Я обіцяю, мамо, я в думках завжди з тобою. Я дякую тобі за серце любляче та чесне За слово твоє завжди мудре, добре і доречне. За ті поради що даєш мені ти по життю За твою віру в те що я з дороги не зверну. І ти підтримаєш мене в оцю важку хвилину. Обнімеш, поцілуєш як колись малого сина. Я знаю кожний вечір щиро молишся за мене, А я не завжди скарб той бачу цінний біля себе. Та скільки в світі тих людей яким це не дано. Обняти, пригорнути... відчути матінки тепло…
Мамо – тебе ніколи не забуду Цілий вік і все життя тебе завжди любити буду Пробач мені за те що витворяв й творити буду Усе що ти зробила я ніколи не забуду…
Не зрозуміло світ, життя і час як птах злітає, Щоразу зміни й швидко кожен з нас все забуває. І пригадавши вік дитячий й безтурботні дні, Коли моя свідомість була глибоко в душі. І ще не знаючи що стану на свій шлях в житті, Що буду текст писати, маму, серцем шанувати… І розуміючи усе що в мене є, в моєму світі, Не було б цього,… міг я просто не радіти. Бо ти єдина, що мене і мою сутність любиш І біль яку ховаю в серці, тільки ти душею чуєш. Хоч інколи і забуваю я про тебе мамо, Вважаю що дорослий і прожив уже немало. Та ця помилка завжди мучитиме мою душу Я в пісні цій прощання тебе попросити мушу Прости матусю за усі страждання сльози й біль Я постараюсь стати іншим.. ти це зрозумій…