Руками хмари розжену сліпих своїх очей Сонця вдень не бачив і не було зоряних ночей. Змучився не бачити ніщо, ніде нікого, Світло променів твоїх із проміння твого. І тоеб нема, і сумно у кутку моїм, Де щодня готую сум, сам його і їм. Дім любові без любові замком сірим став, Бо твоєї правди, правда, так і не пізнав.
Сам п’ю любов «777». Мені ти не смакуєш, не так ,як усім. Сам їм жалобу лагідну свою. В почуття твої фальшиві я плюю.
Знову саусепом на столі моїм парує чай. В серця кулінарній книзі стільки всього вибирай. Хочеш насолоди ложку у гарячу каву, Печалю й горя приправу, ревнощів отраву. Трав сухої порожнечі накришити може? Дякую за язву черствості, мені це не поможе. Годувала з рук, та це мені не по зубам, Місця у моїй душі нема таким дарам.