Коли так сильно хочу, дякую сказати їм, За правильне виховання, за здійснення дитячих мрій. Інколи так не вистачає, їхньої ласки і тепла, Прибігаю у кімнату, оглядаюсь, а їх уже нема. Старий альбом в руках, а ньому наші фото, Там усі такі щасливі, «Чому зараз не так?» - питаю долю. Лягаю у холодне ліжко, намагаюся заснути, Але марно, підсвідомо не можу його забути. Ковтаю кулак снодійного, і знову засинаю, Бачу сон де ми разом, і я його міцно обіймаю, Кричу йому щосили, «Люблю тебе дуже сильно!» А він у відповідь спокійно «Прокинься сину…» Зриваюся із ліжка, на душі все гірше й гірше, Знову сон, знову сльози, краще б застрілився. Але попереду життя, вона…кар’єра і сім’я, Маленькі діти…та нездійснені мрії.
Приспів: Як тільки я побачу сонце, воно буде для тебе, Якщо воно погасне, значить ти чуєш моє серце. Будь у моїх думка, у моїх текстах, у моїх венах, Завжди біля нас… для тих кому тебе так треба. (2 рази)
Я знаю татку, ти зверху дивишся на мене, Можливо пишаєшся мною, і чуєш моє серце. При спогаді про тебе, яке вискакує душі, Коли я маленький падав…»Як ти міг піти?» Я собі пообіцяв, що закінчу те що вже почав, Я тебе люблю тат! Я про це ніколи не мовчав! Забудьте маленького Вітальчика, який уже помер, Я змінився і наплювати… V.I.T. воскрес! Жити в мріях? Пора мені зняти окуляри розові, Так мамо, ти права! V.I.T. зійшов з розуму! Пробач мені за те, що не оправдав твою надію, Я знаю ти так хотіла, щоб я отримав вищу освіту. Вона на* мені здалась, я живу тільки репом, Він мені уже сниться, я тобі дякую цим треком. От сиджу і пригадую, ті найкращі роки, Які провів із батьком, які були щасливі вони.