Ще одна шкільна вечірка, і ти на ній присутня, Твоє тіло під екстазом, на тобі коротка сукня. Ще яка там пляшка пива, і ти себе не контролюєш, Готова любому дати… телефон, і навіть в губи поцілуєш. Ти ж іще маленька дівчинка, тобі всього сімнадцять років, Тільки дурниць не нароби, перед тобою двоє хлопців. Знаєш які у них фантазії, коли бачать твої груди, Ти б лежали в них у ліжку, і їхні руки були б всюди. Підійшли вони до тебе, і запропонували випити, Може тобі вже досить?! – «Ти ж не хочеш дорослішати?» Ти погодилась піти із ними, ще й цигарку закурила, Пуста кімната, три особи, і тебе вже полонили. Хвилин двадцять минуло, вони закінчили з тобою, Ти лежиш спиш спокійно, а вони пішли додому. На ранок прокидаєшся, нічого не пам’ятаєш, Біля тебе сплять пляшки, і люди яких не знаєш.
Приспів: За свої помилки, вона плакатиме кров’ю, І вирвані сторінки, не заклеїти любов’ю. Достатньо лиш дзвінка, щоб змінити її життя, Остання пісня яку почула, для неї закінчена пісня. (2 рази)
Покинула цю квартиру, ледве тримаєшся на ногах, В під’їзді спить чоловік, у якого шприц в руках. Ти вибігаєш звідти, сонце засліпило твої очі, А ти намагаєшся пригадати, що було тієї ночі. Що за покидьки то були? Де зараз їх знайти? Тільки б потрапити додому, і видалити ці спогади. Піднімаєшся на ліфті, і ніби світ перевертається, Запихаєш ключ у двері, тобі кадри з тієї ночі привижаються. Ти різко забігаєш в ванну, щоб змити ті сліди, Просиділа там годину, і вийшла без жодної сльози. Доказуєш усім ніби все гаразд, а насправді це вдаєш, Брешеш сама собі, але обдурити всіх не зможеш. Це на казку не схоже, це намальована картина, Сліпим художником, вона для нього як дитина. На ній дівчина у вікна, і падає білий сніг, Вона не виглядає щаслива, і знизу підпис «ВІЛ/СНІД».
Приспів:
Дзвінок у двері, прийшов твій коханий хлопець, Він нічого ще не знає, поцілувати тебе хоче. Ти зупиняєш його губи, розказуєш все як було і як є, Він тобі ляпаса дає, і дверима гримає… В школі проходу не дають, вказують на твої права, Щоб ти більше тут не появлялася, щоб усіх не заразила. Тільки один звук, і будеш лежати на землі, Тебе кинули на землю, і ногами по лиці. Сирена швидкої допомоги, а ти лежиш ніби на вогні, Жити уже не хочеться, навіть близькі люди не прийшли. Життя твоє На Грані! Чи варто далі жити? Відповідь: НІ! Не варто допомогу в Бога просити. Встаєш із ліжка, підходиш до вінка, На вулиці падає сніг, не відчує ваш щастя, Стаєш на край, і просиш пробачення у Світу, …І полетів птах…не побачивши своїх діток...