Ой Янічку, ой Янічку оженься, За чужими фраїрками не шалься! Ищи овес при долині зелений, Не буду я того рочку женений.
Як я піду на Мадяр, на Мадяр, Кому я то пірко дам, пірко дам? Кому, тому, за дукат, за дукат, А милому лем все так, лем все так.
Як я ишла вчера г’вечір з паньского, Надибала на дорозі милого; Так мя стискав і притискав до себе, Чи ти підеш, шварне дівча, за мене?
Ой не вір мі, не вір мі, не вір мі, Бо я хлопец вандрівний, вандрівний, Я вандрую ту і там, ту і там Де обернусь, дівча мам, дівча мам.
Як я спала, як я спала на сенє, Пришло до мя, пришло до мя шалене; Мало зуби, мало зуби, мало ніс, Повідало, повідало, же мя з’їст.
А оно мя не з’їло, не з’їло, Лем мя в личко вкусило, вкусило, Я зачала стерати, стерати, Та й на личку не знати, не знати.
Ой ти, коню, ой ти, коню, добре йдеш, Понеси мя, понеси мя єще днес, Дам ти овса, дам ти овса, і сена, Понеси мя, де є шварна дівчина.
Ішов циган до леса, до леса, Лем чуганьком потряса, потряса; Вшитки дівки на нього, на нього, Же чуганька не його, не його. Джерело: Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.