Yana Rybaniuk ©
Марія
Мені вже 90 років, любий.
Не думала, що стільки без тебе проживу.
Вже вкотре думала Марія серед ночі,
Чекаючи на сон так, як чекають навесні дощу.
Вона щодня запалювала свічку, молилась Богу.
Носила його хрестик замість всіх прикрас.
Та всі її слова призначені скоріше не до Бога,
До нього її молитва линула щораз.
Коли молилася старенька згадувала сина,
Яким він виріс, яким став, гордилась…
Допомагає людям, лікар,
І теплі очі батька вспадкував.
Так, вона його кохала міцно, вічно.
Навряд чи може хтось пронести так кохання крізь літа.
І правду кажуть, що кохання не старіє.
Воно безсмертне, як людська душа.
Інша людина – це все, що людям потрібно для життя.
Робота, гроші, визнання, як і чай смачний з полину.
Це все брехня.
Це все сміття.
Мені сьогодні 90 років, милий.
І більше без тебе я не проживу.
Лягаючи у ліжко, думала Марія.
Чекай на мене. Я іду.
08.06.15
Yana.Riba еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1