Сонце за хмари від вітру
Тікає
Тінь місто накрила, вона нас
Лякає
Десь плаче дитя, що батьків
Загубило
Небіжчик забув вже, коли його
Вбило
Де вогнем горить земля
Там плаче душа твоя й моя
Ллєтся як джерельна кров
Пізно молитись, бо час прийшов
Бо час прийшов...
Метелик плекає відірвану
Руку
Летить на вогонь і гине
Без звуку
Черга за ним посуваєтся
Далі
Лиш оплески чути в глядацькому
Залі
Сусідка темряви світло
Малює
Вона не радіє, вона не
Сумує
Її діями, певно, безглуздість
Керує
Вона є істота, що тут не
Існує
Александр Коржов еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2