спокій народжується десь на рівні поміж грудьми і губами розстібнутим комірцем розв'язаною краваткою ховаю в кишені твого піджака свої завжди холодні долоні аби ти їх витягнув і почав цілувати.. я звикла жити із болем ніби із власною шкірою не знімати його навіть на ніч ніби христове розп'яття на подушці лишає сліди чорнильні дощами розмите щастя.. загортаєш мене у ковдру а сам вартуєш мій сон до ранку повечеряли тишею на денці обіймів я не хочу тебе ні про що питати на вигинах пальців читаю всі відповіді..