отак і піду від тебе: позакладавши в кишені руки, з цілковито прямою спиною, так, ніби влучили між лопаток. (що не посмішка - ляск батога, що вгризається п'явкою в одну із серцевих артерій, що не слово - то докір моєму мовчанню і майже вирок, вирок із підписом \"розстріляти\"..) і нащо мені колекція родимок на твоєму тілі, нитки павутиння в трикутнику ока? не навчена прямо відповідати на запитання, завжди вишиваю крапчасто. притулити б до берега твого плеча свій паперовий човник, але в мене все дуже погано із керуванням авто, тим більше таким ненадійним транспортом, як я сама.. торкайся моїх ключиць, поки ідуть хвилини до зворотнього відліку. гірко. так гірко, що немає сил суперечити твоїм пальцям, що намацують блискавку.. коли покохати - означає не вагаючись здатися, то я вже достатньо слухняна, аби не вкусити у відповідь..