знову ходжу я один по місту і тебе шукаю і вдивляючись в обличчя я тебе не помічаю ідучи в перед та оглядаючись в минуле я чекаю погляд вірю що про мене не забула
відчуваю досі як мене любила вірно міцно так у мому світі тобі було дуже дуже тісно все змінилося так різко і лише я встиг збагнути що твого тепла на тілі мені більше не відчути
дивлячись на небо синє бачу він тебе цілує на душі так не приємно і тепер вже це дратує вітер обвіває муки витирає мої сльози ну коли ти зрозумієш що без тебе я не можу
ну скажи мені кохана як мені тобі довести що таку як ти не знайду покохав я чесно вперше залиши його нарешті я у тебе поринаю а у відповідь лиш чую вибач я його кохаю
після слів що ти сказала і обрікши мов на муки думаю як пережити довгі тижні нас розлуки і іду один поволі та дівчат не помічаю я проходжу лише далі бо ламає мене далі
підійшла до мене якось так одна дівчина я сидів вона спитала та чому я не щасливий що подобався давно їй не могла мені сказати і разів зі сто хотіла вже мені це написати
подився я на неї і задав одне питання чи вона лиш розуміє що насправді є кохання коли на світі цьому ти про все вже забуваєш неї дихаєш живеш із за неї розквітаєш
в ній сім'ю ти бачиш вірну жінку і дитину від життя назавжди милу і усміхнену людину і тоді ти зрозумієш що подобатись й любити це не значить лиш одною нею жити