G#min Сімдесята ніч тої осені D# Вбила всі мої серцеві принципи, E Підняла з землі ноги втомлені C#min І до неї, до неї магнітами. G#min А її любов - то вона й вона, D# Дві венери з рожевими мітками E І зав'язані, як одна й одна C#min Тіла теплого нитками, нитками.
Сімдесятий дощ тої вулиці Змив усі мої душевні правила. Я украв її, все відбулося І даремно капканів наставила. Я покажу їй, де цвіте любов, Як віками творили нове життя, Але правда ця накриває знов: Не моя, не моя, вона не моя.
Hm A Плюс не віре, мінус, G Em Hm Протилежність не закон, A G Em Hm Де рожеві діви лижуть цукор заборон A G Em Hm Заливає стіни диким медом і вином, A G Em Hm Де рожеві діви лижуть цукор.
G#min Сімдесятий лист тої повісті D# Білим, білим лишився, незайманим, E Тільки краплями моєї совісті і C#min снігами іллюзій завалений.
Плюс не віре в мінус, Протилежність не закон, Де рожеві діви лижуть цукор заборон. Заливає стіни диким медом і вином, Де рожеві діви лижуть цукор.
Заливає стіни диким медом і вином, Де рожеві діви лижуть цукор.