Сходить сонце, навколо дим, Сходить сонце, іди за ним! Тільки очі не відведи, Йди за сонцем, мене веди! Бо хмари у небі задуху несуть, Я знаю, на хмарці свинцеві роси, На слові неправди зламалось перо, І світиться сонце крізь шкіру-тавро. Сходить сонце, цілує сніг, А довкола розпуста й гріх, Не розколеш міцний горіх. Сходить сонце, вмирай за всіх!
Сходить сонце, навколо дим, Сходить сонце, іди за ним! Сходить сонце, то ночі жар, Сходить сонце в твоїх очах. Лячно під місяцем далі іти, Може простіше тут взяти лягти?! Руки на груди, хай тіло спить, Тільки з середини сонце горить.
Згасло сонце. Згасло сонце. Згасло сонце. Згасло сонце. Клятий поступ прозорих днів, Все так просто, ти вже згорів. Ти взяв попіл та він не проч, Я ж почую, як виє дощ. Літо ж бо чує чуму за версту, Літом дарують труну золоту, Лід розпалить вогонь на горі, Гей, подивися, як гарно горить! Бо згасло сонце за ніч у ніч, Згасло сонце, сміється сич Голова вже не плечах, Згасло сонце в твоїх очах!
Згасло сонце, навколо ніч, Згасло сонце, сміється сич, Голова вже не плечах, Згасло сонце в твоїх очах...