Кує зозуля мамі на літа, Кує у червні на роки майбутні. Он блимнув день і рік, мов птах зліта, Лиш губить пір'я спогад незабутній.
Приспів: Зозуленька кує на довгу путь, Коли цвітуть сади і пахне м'ята. Нас тішить світ, доки батьки живуть, І дітям кожен день у них, як свято!
Уже давно посріблена коса, Доньці і сину переходять зморшки, Вже батько з того світу воскреса І просить в снах — побережися трошки.
Приспів.
Розвію пустку зимну і німу, Загляне радість в мамину світлицю. І на порозі неньку обніму, І щастя вмиє срібло в наші лиця. Кує зозуля, долю проріка І хвиля грає, що пора не пізня. Онуки сплять на труджених руках, Ще не забулась колискова пісня.