Здається, глузду більше, ні-ні, нема, Здається, гальма натерті, не фуричуть, Вже котру пісню я бачу: стоїш сама, Якісь потвори тебе кличуть, до себе кличуть. Були часи, були да-да-діскачі, Варені джинси, у склі пепсі-кола, Але тоді я чув, кажуть, були шмаркачі, Що не любили ані фанку, ні рок-н-ролла!
Приспів: Вулиця Iвана Мазепи, Дві чи три хвилини до ранку, І як два пальці надрати дупу Тим, хто кохану називає "коханкой"! Прага чи Нью-Йорк недалеко, За корчмою зоране поле, І без проблем отримаєш і в яйко, і в млеко, Місто Київ! Піддубний Микола!
А в тебе совісті зовсім, ні-ні, нема, Нові балєтки й спідничка тобі так личать, Хлоп'яток-хлопчиків з глузду і з розума, Один на одного блискавки кличуть: Скриплять штахетами гості з твого села, Ді-джей намилився хутко робити ноги, Ти пів-району лобами до купи звела Та Петру Підкові ти сказала: "Човгай! Човгай!"
Приспів.
Нас тоді всіх приносив лелека, Радіо о шостій вмикалось, Закордон здавався нам дуже далеко І Заходу легенько ги-ги-гикалось. Схожі всі були, як копірка, Політбюро тепер - дірол із ксилітолом - Пишатись нічим, але яка школа! - Місто Київ! Піддубний Микола!