Захотілось бабі вранці та й натерти маку, Відірвався макогон, вдарив діда в спину.
Приспів: Катерино, відчини-но, Катерино встань-но Да й но їсти, да й но пити, як то буде файно! Катерина відчинила, Катерина встала, Дала-м їсти, дала-м пити, ще й поцілувала!
Ішла баба через кладку, та й задерла ногу, А дід думав, що капличка, помолився Богу.
Причесався, прилизався, в білі штани вбрався, Прийшов козак до дівчини, на порозі всівся,
Ой місяцю, місяченьку, місяцю-круглянку. Не світи нікому в вічі, а світи у спину.
Ійшов гуцул з полонини, а гуцулка з бані, Посідали край дороги, зробили сніданнє.
Що то було за сніданнє, не було що їсти: Виліз гуцул на смереку, та й не може злізти...
Приїзджали тракторами гуцула знімати, Гуцул сидит, гірко плаче, не хоче злізати.
Сидить заєць на стернині та й штани латає, Стерня йому плечі коле, він ся посуває.
Парубочок як дубочок, парубоцька міна, А як візьме дівку в танець — дівці по коліна.
Парубочок як дубочок, парубоцька міна, В ролі люлька, в носі булька, по бороді слина.
Я Михайло, ти Михайло, оба ми Михайли, Полягаймо край дороги, наче поздихаймо,
Полягаймо край дороги, наче поздихаймо, А як трактор переїде, тогди повставаймо!
Ти Микола, я Микола, оба ми Миколи, Тебе били коло церкви, мене коло школи,
Тебе били коло церкви, що ти пив горілку, Мене били коло школи за хорошу дівку.
Я ніколи ся не женю, тілько в листопаді, Візьму собі таку жінку, що широка в плечах.
А я люблю тую дівку, що рано вставає, Волося ся пошкрябає, та й знову лягає.
Тече річка невеличка, а у річці раки, Присувайсь до мене ближче, притулю до серця.
Я до тої Катерини не піду ніколи, Бо до неї хлопці ходят як дітки до школи.