Ніч, як сон. Подивись у вікно. Там я по зірках Ходжу давно.
Я іду по небі синім. Мій безмежний погляд лине Вдаль. Бачу хвіст вогню-комети - Шлях до чистої планети мрій Жаль, Що слабкі сталеві крила, Ми з тобою теж безсилі Бог мій. Над моєю головою Ледве чутною ходою Місяць йде. Його погляд кришталевий, Тихий голос металевий За собою зве, Пробіжатися за вітром, Опинитися у світі Мрій.
Хай по твою душу, Хай по мою душу Мрії приходять завжди. І ми будем слухати, Ми будем слухати, Як розмовляють вітри. Десь будуть плакати, Десь будуть знати, як Тяжко без зірок вночі, А я буду бачити, Знов буду бачити, Як твоє серце стучиться в небо до мене.
Я іду по небі синім, А в душі бурхливій стигне Біль. Бо на серце, що гризуть Темні сили, все кладуть Сіль.
Хай по твою душу, Хай по мою душу Мрії приходять завжди. І ми будем слухати, Ми будем слухати, Як розмовляють вітри. Десь будуть плакати, Десь будуть знати, як Тяжко без зірок вночі, А я буду бачити, Знов буду бачити, Як твоє серце стучиться в небо до мене.
Минає ніч. Стихає дощ. І п'є росу яскравий промінь сонця. Він пронзає всі земні життя І тає світ. Хоча б на мить Забути все І по землі Піти, як ходять люди. Ні, я мушу тут В своїх піснях Проситися у неба за тебе.