Я б зараз став на мить сліпий, та правда-брехня... Сонце, не вірю я тобі...
Я тобі вірив, коли ти для меня ще була ніким... Коли на дворі листя падало, а я ще в серці іншою хворів... Серденько мерзло... твоє тепло його не зігрівало, а на дворі вже снігом замело... а я ще вірив тобі...
Приспів:
Торкнись руками моїх рук, і просто мовчи... Мовчи й ні чого не кажи... в очах я все бачу... Я б зараз став на мить сліпий, та правда-брехня... Сонце, не вірю я тобі...
Ти обнімала і крики серця мого відчувала... І ніжні губи твої цілував я... та ти не була моя... Десь на тополі, сплелися вітром дві нещасні долі... І приземлилися пожовклим щастям... що зеленіло колись.... Кохана моя... ти ще там
Прошу, молю... не пізно нам усе повернути, і стерти всі муки...
Хоч і не буду я з тобою... та я кричу і молю долю.... Єдина моя... людина сонця... моя... ти навік моя...
Приспів....
Згадай тепло, згадай печалі - все що в нас було... Згадай і відпусти... думки нехай буде пустота... Кохання... воно уб'є колись усі страждання... Народиться дощом весняним раннім... Та ти не будеш моя... ти не будеш моя... ти не будеш моя...