Доки сонце палає, доки місяць живий, доки зорі на небі – чекай…
Чекай за обрієм білої ночі, Шукай забуті шляхи на долоні, Десь серце своє заховай – Просто чекай на щастя, якого не буде, Шукай ту долю, яка неможлива, І щиро примари кохай – Просто чекай.
Так падає сніг на плечі твої, Так буря співа твої слова, Як поруч була, як ти із нею був. Так падає сніг – і ніч не має дна, І тануть роки…
З собою самим на самоті Приходять думки, але не ті. А там, в глибині лабіринту Твоя Аріадна пробачила сни. Запитай – відповість: «Сили досить, Ти знаєш, це просто – чекай»
Я знаю тебе по контурах рук, По сходах ідей, вагаючись бути Не тільки нутром для власних пісень, Я знаю тебе, а ти чекаєш день. Так падає сніг на плечі твої, Так буря співа, як поруч була. Так падає сніг, ти падаєш з ним, З собою самим на самоті…
А там, в глибині лабіринту Твоя Аріадна пробачила сни. Запитай – відповість: «Сили досить, Ти знаєш, це просто – чекай за обрієм білої ночі, Шукай забуті шляхи на долоні, Десь серце своє заховай – Просто чекай на щастя, якого не буде, Шукай ту долю, яка неможлива, І щиро примари кохай – Просто чекай».