Із останніх фактично сил Дзвінок другу о пів на другу. І немає уже причин Ні для смутку, ні для туги. Не притягнуться протилежності. Ти в кіно, а я у залежності. Від обставин своїх цибатий. Чи буду жити, буду спати..
Одне добре: мій щедрий Бог Шле на поміч одразу сімох...
Всі їх всі добре знають в моїй Русі, Сім їх сім, наче днів у Творця в руці. Спів їх сміх підіймає мене з мерців. Сім їх сім: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі
І у саму скрутну годину Твій шлях єдиний, бо ти людина. А у людини в біді і в тузі Знайдуться рідні, поможуть друзі, Стануть проти біди стіною, Котра за мною, як за ціною. Не встоїть і побреде до інших Валити біржі, палити вірші.
(...)
Всі їх всі добре знають в моїй Русі, Сім їх сім, наче днів у Творця в руці. Спів їх сміх підіймає мене з мерців. Сім їх сім: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі
Із останніх фактично сил Дзвінок другу о пів на другу. І немає уже причин Ні для смутку, ні для туги...
Всі їх всі добре знають в моїй Русі, Сім їх сім, наче днів у Творця в руці. Спів їх сміх підіймає мене з мерців. Сім їх сім: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі...