Мов зозуля розкидала,доля нас по всьому світу, І здається,що так добре,завжди там,де нас нема. Ми з тобою Україно,ми землі твоєї діти, І всім серцем і душею,ми із вами усіма
За тобою я сумую рідний край, І моя родино ти мене чекай Квіти відцвітуть ,минется листопад І полину я у свій вишневий сад Я не з вами зараз,не судіть мене Прийде час,коли як сніг усе мине, І полину я до тебе отчий дім У своє гніздо,мені найкраще в нім
Присмак гіркості полину,моє серце відчуває Мерехтить перед очима край дитинства,край тепла Тут ходить навчила мати,мужнім бути вчив нас тато А земля дала наснагу,що зі мною на літа