В моїй крові тече незламна сила, Вона зростає день-у-день, І підіймаюсь я на крилах, Мов сокіл, що летить, а ще й В моєму серці грає пісня, Вона несе мене у тан, Я відчуваю, як душа Тремтить під музику цимбал. Як же я люблю цю силу, Яке ж везіння є для нас - Мати молодість бурхливу, Доки вогонь ще не погас! І хочеться ж не втратити дарма Цю силу, що дала мені Земля, Бо час летить, бо дні минають, А як же я? Моє життя? Усіх поглине темрява. Усі ми смертні, всі ми люди, Та не боюся цього я. Боюсь, якщо не встигну жити, Літати в небі, мов той птах, А вмерти так і не поживши, Хіба ж тоді це є життя?