Українська народна пісня
Провожала мати сина у солдати,
Молоду невістку - в поле жито жати:
«Іди ти, невістко, в поле жито жати
Та й не повертайся до моєї хати!»
Вона жала-жала, жала-вижинала,
Поки до схід сонця тополиной стала.
Прийшов син до хати: «Здраствуй, рідна мати!
Що ж то за тополя стоїть серед поля?»
«Не питай ти, сину, про тую причину,
Бери в руки топор рубай тополину!»
Первий раз ударив - вона похилилась,
Другий раз ударив - вона попросилась:
«Не рубай, козаче, я ж твоя дружина,
А вверху, у листях, спить твоя дитина.»
Бросив козак топор, обняв тополину,
Обняв тополину, цілував дитину.
«Мати ж, моя мати, що ж ти наробила,
Ти ж мене з сім'йою навік розлучила...»
Государственный Академический Ордена Дружбы Народов «Кубанский Казачий Хор» еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1