На вулиці музиченька грає, Погуляти мати не пускає. Ой, мамцю ж моя, що ти наробила? Там Василь чекає, а ти не пустила.
Така, люди, правда, там музика грає, Мене погуляти мати не пускає.
Посилала мати до криниці: Іди,іди, доню, принеси водиці. Тільки вийшла з хати, Василя зустріла, Трішки постояла, нічка й пролетіла.
Така, люди, правда, Василя зустріла, Трішки постояла, нічка й пролетіла.
Рано-вранці посилала мати: Іди, іди, доню, в поле жито жати. Снопики в'язала, сіла спочивати, Десь тут взявсь Василько та й став помагати.
Така, люди, правда, сіла спочивати, Десь тут взявсь Василько та й став помагати.
Говорила мати, сварилася, В кого ж, доню, ти та й і удалася? Трішечки на тебе, трішечки на тата, Ой, хіба ж я, мамцю, в цьому винувата? Трішечки на тебе, трішечки на тата, Ой, хіба ж я, мамцю, в цьому винувата?
Така, люди, правда, що я дівчинонька Поки молоденька, хочу погуляти.