Даниил Клягин - Молю Їй неможливо, все досить терпіла Вона, наче птах, в небо ясне злетіла Чому ж тоді сумно, ховає він очі В думках біла сукня, її сміх щоночі... Однакові дні в темно-сірім малюнку Лежать на вікні новорічні дарунки Бокал на столі не чекає нікого Вона прилетить, він звернувся до Бога... ... Молю, дай побачить блиск її очей Сміх її почути з тих ночей І не відпускати із обійм хоч на мить Молю, доторкнутись до її руки Щоб не було нікого навкруги І сказати, що її люблю, одну. ... Він розумів нездійсненність прохання Але все ж просив, в цьому сила кохання Заплющив він очі і, мов білий либідь, Злетів. Він так хоче здолати безвихідь ... Молю, дай побачить блиск її очей Сміх її почути з тих ночей І не відпускати із обійм хоч на мить Молю, доторкнутись до її руки Щоб не було нікого навкруги І сказати, що її люблю, одну.