Затихло все в нічну цю мить, Та знов душі струна бринить Життя як cум, наклало грим На мої очі сивий дим.
Минули дні вина й троянд, Лишив мені зимовий сад. Все в тім саду но без життя Печальні тіні забуття. І білий сніг, як вічна смерть, Царює там навік тепер. Вино гірко там на устах, Троянди мов печаль і страх
І знов на мить я повернусь В далекі спогади чомусь Але нажаль спинити час не зможу я - все зникло враз.
Вино, троянди, дивний сад Під снігом схований мов скарб, Стоїть один сумний пустир, Але тепер навіки твій І мовчазною тінню ти Примара дива і самоти Журбою зваблена на гріх Там носиш божевільний сміх Що моє серце вбити зміг.