Кричи, місяць, на все горло,
Давай, не затихай!
На це тупе, порожнє кодло.
Хай чують, знай, нехай.
Світи та так, щоби нарешті
Той блиск над ніччю переміг
Щоб повернувся той, хто вештав,
А я побачити щось зміг.
Підняти литі очі вгору
Засліпнути, і до нестями
Кричати. Може хтось крізь штору
Погляне на велику пляму.
А потім що? – сонце бліде,
Туман постелиться як завше
Місяць старий собі піде,
Залишить ранок, ніч забравши...
Так тихо зробиться, пекуче
За кроками нічних химер,
В траві легенький дощ озвуче:
«Як жаль, але старий завмер!»
В останнє він зійшов на скали,
А потім чи зайшов, чи сів.
Мені сьогодні розказали,
що він... згорів…
І дощ здійнявся, мряка сіла
А час тягнувся дуже-дуже.
Вогонь загас, душа зітліла
Кричала тінь – немає мужа.
Вимкнули лампи у домах;
Упало листя – сад роздівся;
Поспіло сонце – мах-на-мах.
А місяць? – Хто зна, де він дівся…
Друге Життя (Вторая жизнь) еще тексты
Другие названия этого текста
- Друге Життя - Кричи місяць (1)
- Друге Життя (Вторая жизнь) - Кричи місяць (0)
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2