При дорозі, у долині, На старій могилі, Сидить старець просвітлений, Сивиною вмитий. Сидить старець білочубий Та й на кобзі грає І до кожного в дорозі Слово промовляє. А те слово – наша воля, Мужністю повита, До усіх, хто має вуха, Ті вуста відкриті. Сидить старець при дорозі, До всіх промовляє, Його пісня заповітна Та й сповіщає:
Хтось прийде на моє місце, Хтось прийде на моє місце, Хто прийде, той і оспіває Славу України!
Відкрий долоню на зустріч брату, З піднятим духом йди на ката, В боях гартується свідомість, А перед Богом честь і совість.
Старець сидить на могилі, Він сумний, співаче. Не питай мене, дівчино, Чого кобза плаче. Може, з того вона плаче, Що немає духу Докричатись, догукатись До кожного вуха. Коли б слухали уважно, А не гомоніли, Більше ласки би зробили Україні милій, У долині сидить старець, Думи промовляє, Його пісня заповітна Та й сповіщає:
Ми прийдемо на те місце, Ми прийдемо на те місце, Ми прийдемо оспівати Славу України!
Відкрий долоню на зустріч брату, З піднятим духом йди на ката, В боях гартується свідомість, А перед Богом честь і совість.