я у тобі не те щоб не назавжди я у тобі навіть не повсякчас ти вилизуєш з мене колишній біль щоб завдати новий і щоб він застряг у моїх долонях та у нутрі і болів вже єдиним таким плачем і щоб більше нікого і тільки твій монолітній щем.
просто все це насправді якась хуйня коли ти непотрібна. а він нічий і замовчуєш все це від дня до дня щоб не визвати зайве раптових тем. і виношуєш все це у голові переповнюєш сенсом прості слова а ось він стоїть. він такий живий що ти більше й не хочеш сама
говорити із ним про усю цю суть хто кому ще винен чи хто дурний пережити нашестя твоїх розлук і змиритися з тим
що ти потім прийдеш. /пізніше всіх/ коли здасться що я тебе вже не жду і хапатимеш руки мої сумні й принесеш весну
просто пальці в волосся твої повзуть і ти горнеш до себе без жодних слів і вдихаєш із мене мою ж жагу до твоїх обійм'
і я думаю — добре що ти все ж тут і що ти видаєшся таким своїм добре що я біля тебе сплю добре що ти в ці хвилини мій