Давайте згадаємо кожного безробітного. Всіх тих, хто далі крутиться коло біржі праці. Тих, які з тракторного, і тих, які з турбінного. Тих, про кого забули їхні роботодавці.
Згадаємо їхні руки, згадаємо легені, Згадаємо роботу, що виявилась непотрібною, Всі законні аванси, всі діряві кишені, Кожен чорний пивбар над станцією \"Спортивною\".
У світі стільки зла, бригадире! Як нам його перебороти? Наші з тобою печалі та біди - Тихі і непомітні. Довкола стільки статків, Довкола стільки роботи. Звідки ж беруться такі, як ми - Голодні та безробітні?
Ти жив собі, як жилося, й працював, як працювалося. Твоє промислове сонце вперто кудись котилося. Життя було простішим, аніж тобі здавалося, Життя було коротшим, аніж тобі хотілося.
Закони - вони, як смерть: складаються із затемнень. Що тобі з їхніх кодексів, їхніх поправок і рішень? Господь свого часу створив спеціально для тебе Восьмигодинний робочій день і п'ятиденний робочій тиждень.
У світі стільки зла, бригадире, Як нам його перебороти? Наші з тобою печалі та біди - Тихі і непомітні. Довкола стільки статків, Довкола стільки роботи. Звідки ж беруться такі, як ми - Голодні та безробітні?
Тому давайте згадаємо ангелів над прохідною, Згадаємо токарів, слюсарів і механіків, Хто втратив усе з цією програною війною, Запеклих, ніби апостоли, майстрів і наставників.
Не знаючи їхніх імен, не бачивши їх в обличчя, Слухаючи голоси, що будуть далі дробитися. Кожне життя - безкінечне, кожна смерть - таємнича. Кожна робота робиться, тому що має робитися.
У світі стільки зла, бригадире, Як нам його перебороти? Наші з тобою печалі та біди - Тихі і непомітні. Довкола стільки статків, Довкола стільки роботи. Звідки ж беруться такі, як ми - Голодні та безробітні?