Я з міст, великих міст, Буду тут я, поки буде хист. Цей світ – він із твоїх рис – і все. Скільки сплатити, щоб це пережити? Скільки внести і куди занести? Що віддати, щоби не відати зле. Багато справ і купа слів, Кілька днів і декілька голів. В люди ходив, багато говорив про всіх. А сніг бруднів, дивився і курив, Попіл їв і, ніби, не тужив. Удавав, ніби відчував сміх.
Приспів: Їхали ми, їхали, і будинки стріхами, Казали, що проїхали – і все! Вже ніколи не повернешся Туди, куди ти женешся – все! Все!..
А ти казала, що тобі уваги мало, Шпалери напроти очей. Побут, добробут, вірила-чекала, Що ми проти речей. Те, що тримало – не витримало, В нас люди – споруда хитка. Під екстаз підставляю таз. Як ви? – Нормально. – Пока.
Приспів.
Багато справ, багато слів, Милом надсилав речитатив. Не дійшов, а я перегорів, авжеж. Цей міст для втікаючих із міст. Промовчи, бо почався піст. Цей світ – все для нього з міст, Ми – теж.