Ти ніколи більше не посміхнешся мені. Я для тебе лише котра із списку. Прошу тебе не треба приходить ві сні! Я боюсь прощальні записки. Ти ніколи за руку мене не візьмеш, Не гулятимемо вечорами, З запалом погляду не підведеш, Більше не зімкнемося вустами. Так багато тільки наших дрібничок Для тебе байдуже ,для мене ні! Перед сном в голові так багато дурничок, Але не буду слухати пісні сумні! Пройде рік чи два ти мене забудеш В списку твому я буду далеко. Вже тоді ти не осудиш, Не буде все так легко! Провина в усьому моя, Але причиной провини був ти!! Та й доля мені суддя, Потрібно мені було відразу піти. Та склалось ,як склалось, Що сталось не повернуть. Від болю серце навіть не зжалось Хоч байдуже не може буть. Після всього я навіть зла не тримаю Позвонити ,як зхочеш то можеш. Можливо через те ,що не відчуваю. Наївна знаю ж не зможеш не зхочеш.