Вогнями Січ запалала в ніч- То Свято надійшло. Чарівна ніч, жартівлива ніч З’єднала нас обох. Жар палкий, в обличчя дим п’янкий, Грайливий пломінь вабить. Біг стрімкий, стрибок у вись легкий- Миг зупинился.
Скрізь вогонь обійми двох долонь- Ми за межами Світу! Дивний сон, то яскравий сон На хвилях Вітру. Срібний спів ніжних почуттів Знемілими вустами. Лл’еться мед, поцілунків мед Поміж зірками...
...Полохливо відступає ніч- То вже світанку промінь. Ранку клич, засинає Січ, Згасає пломінь...