Пам’ять, що піниться в жилах струмками Чи рікою тече, чи б’є джерелами – Шепоче, кричить або грима Громами; Загравами сипле чи рветься Вітрами – Пам’ять крізь Простір; крізь Час, що віками Летить в Небуття, - наш ланцюг з Прабатьками Роду зв’язок поміж ними та нами. Пам’ять у Крові! – височиться горами.
В міжгір’ї сивіють тумани: Тумани-спогади минулих століть… Прадавньої Віри кургани, Порослі хвощами та мохами Укриті роками до верховіть.
Хай рунами зморшки карбують лице, Волосся знецвітиться блідими льодами: Честь та Кров – понад усе! Славу на крилах сталевих несе Дух Героїв, що розірвуть кайдани.
А крони дерев все також листя скидають Як і сотні років тому – несамовито. Уламками криги у повінь спливають, Тануть, але все ще чекають – Предків обличчя, забуттям оповиті…
Ті ж самі співають Пісні Збентеженими голосами – Там, де все також Купальські Вогні Палають, мов зорі у височині. Та сіють вночі нащадкам снами…