Пам’ять, що піниться в жилах струмками
Чи рікою тече, чи б’є джерелами –
Шепоче, кричить або грима Громами;
Загравами сипле чи рветься Вітрами –
Пам’ять крізь Простір; крізь Час, що віками
Летить в Небуття, - наш ланцюг з Прабатьками
Роду зв’язок поміж ними та нами.
Пам’ять у Крові! – височиться горами.
В міжгір’ї сивіють тумани:
Тумани-спогади минулих століть…
Прадавньої Віри кургани,
Порослі хвощами та мохами
Укриті роками до верховіть.
Хай рунами зморшки карбують лице,
Волосся знецвітиться блідими льодами:
Честь та Кров – понад усе!
Славу на крилах сталевих несе
Дух Героїв, що розірвуть кайдани.
А крони дерев все також листя скидають
Як і сотні років тому – несамовито.
Уламками криги у повінь спливають,
Тануть, але все ще чекають –
Предків обличчя, забуттям оповиті…
Ті ж самі співають Пісні
Збентеженими голосами –
Там, де все також Купальські Вогні
Палають, мов зорі у височині.
Та сіють вночі нащадкам снами…
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1