Ку.Ма. - "Маленька Людина"(2014) | Текст песни

• Тексты песен
• Ку.Ма.
• "Маленька Людина"(2014)

Маленька людина колись стане легенда
Якщо вірити повір'ю, кожен має своє кредо
Йти по мрії вперто, не дивитися назад
Ехо тиші пролунає, коли пусто у вухах

Пусто на душі, коли один у полі
Звикаєш поступово, братів мало по волі
В бій одному важко, та дух не зламати
Є в середині стержень, та із зовні крепкі лати

Латати рани на сході, багряне небо, синя пляма
Немає чарівнішого, що колись зустрічав ти
Дух не роздує, поки зсередини шторм
Кров із молоком чи саке з часником

Бути, чути, відчувати, ні про що не благати
Підборіддя рівень совісті, знаті та достатку
Дурним язикам не давай себе міняти
І ти іх не міняй, бо у всіх своя правда

Фальшивку легко розпізнати, якщо сам не лукавий
Нести правду у маси, якщо маси нуль на масу
Маслати по воді, коли на шиї якір
Тягне в низ твоє минуле, а у верх майбутні фарби

Мене тягнуть до гори думки про рідне місто
Там мене чекають сірі вулиці-артисти
Ззовні як усі, а із середини жар
Грітись біля нього може тільки свояк.

Брудні думки як жирні плями, з ними важко боротись
Вони як протидія, того до чого йшов ти
Кращим бути краще, ніж кашляти від пилу
Стати образом для більшості, для меншості кретином

Така закономірність, і не дивуйся друже
Для всіх рівно однаковим, нажаль милим не будеш
І якщо поряд однодумці, отже не дарма починав
Думаю ця тема, не раз ще прокачає

2 куплет

Друга як ви знаєте, завжди буде за друга.
Кожен має свої доводи, судити їх не будемо
Усі мають смаки, і усі ми досить різні.
Знайти хочаб одного, який міг-би бути близько

Ближче до неба побувати пощастило одиницям
Вони б не повернулися якби не впало листя
Пожовкли думки, як жовтіє метал
Який кований роками, нажаль не витримав накал.

Не витримує випроби і китайська підробка
Оригінали вже не в моді, тоді мало патріотів
Патронів більше ніж людей, але хто буде стріляти?
Вітер подує, роздує попіл над горами.

Пензлем на папірус що не треба писати
Що буде призиратися, що будуть вихваляти
Вже міль'ярди не почують правду з вуст великодумця
Оратор безметежно чужу байку намалює.

Художник-мазохист з'їдає власні картини
Довго малював, але не їв, бо свято вірив
Віру золотом стягнули, на коліна перед Богом
Святого мало на руках, він відригнув свою свободу.

Ковтаючи повітря, щоразу менше кислороду
В останній подих вклади подвиг, тебе згадають у історії
Байки для слабонервних, на печі без приколу
Його забудуть як комаху, вбиту бо була назойлива.

На золу коліна впали, коли крапля остання
Душа не каміння вверх як промінь багряний
Об гілки не чіпляючись, вверх до самого Сонця
Яскравіше якщо стало, отже, добрий шлях пройшов ти

Ку.Ма. еще тексты