Знаєш в чому найбільша твоя біда? Чому ти ще досі носиш у грудях минуле… В тому, що ти б йому все, цілий світ до ніг, а він тобі навіть крихту ніжності не віддав, більмом у оці завжди болісно муляв.
Ти зачиняєш дім, у дверях міняєш замки, перефарбовуєш в колір самотності глухі стіни. З ним ти б ще трохи і стала просто ніким, стала б відлунням кроків, майже прозорою тінню.
Що залишилось? Тільки тонни меседжів у старих архівах, які нишком писались під покривалом. Ніхто не винен, окрім нас, лихі – ми. Бо він завжди у відповідь брав, а ти віддавала.
Якою б заплутаною не здавалась ця гра, вихід один – так далі тривати не може… у ній він давно ганебно програв, ще досі вважаючи, що став переможцем.