Лесь Подерв'янський - Восток | Текст песни

• Тексты песен
• Лесь Подерв'янський
• Восток

Дійові особи:
Хотабич - джін
Зульфія - блядь
Аладін - фраєр
Шаміль - національний герой
Насрідін - мудак,
Шахірізада - звізда востока
Рак, Папуга - тварюкі
Сіндбад - авантюріст
Мао Цзедун - сонце Востока
Чмо Йобане - Йобане Чмо
а також: аксакали, шакали, ішаки, басмачі і інші.

ДІЯ ПЕРША:
На сцені пусто, темно і сумно, по волі починає світати. З-за обрію поступово вилазе м'яка приємна фігура Мао Цзедуна. Він у воєнному френчі, кєпці. Навкруги його - яскраве сяйво. Мао Цзедун зручно сидить на гойдалці, посміхається і повільно лізе до гори. Сцена поступово освітлюється Мао Цзедуном так, шо стає видно Восток. З його мінарєтами, мєчєтями і сінагогами. По середені Востока лежить пляшка, вона легенько підскакує.
Голос з пляшки: Пустіть мене озолочу бля буду.
Мимо спокійно проїзджає аксакал на ішаку. За зустріч йому, теж на ішаку їде другий аксакал.
Перший аксакал: Салям алєйкум (зніма папаху)
Другий аксакал: Ва-алєйкум ассаля (зніма папаху)
Перший аксакал (дістає з рота макуху): Рахат лукум яхши.
Дає другому аксакалу.
Другий аксакал (киває головою в різні боки): Вай вай вай.
Бере макуху, починає гризти.
Голос з пляшки (дуже нервово): Открийте нахуй, всіх позолочу, бля буду!
Аксакали: Шайтан, Шайтан!
Тікають.
На сцені знову тихо. Мао Цзедун пересувається по небу все вище і вище заливаючи восток своїм сяйвом.
Голос з пляшки (дуже спокійно): Підараси.
Входить Аладін і Зульфія.
Аладін: Зульфія! Я тобі халву купив! На!
Дає халву Зульфії.
Голос з пляшки (знов дуже нервовий): кажу бля пустіть бля, вони халву бля!
Зульфія (жере халву): Халва яхши.
Аладін: Зульфія! У мене план, щас ходім на базар, потом в гарєм, звізда моїх очей!
Зульфія й Аладін уходять. Мао Цзедун сяє на горі.
Голос з пляшки (дражливо): Звізда моїх очей... Йобане село.
Входить Шаміль, на ньому косо сидить посипаний пєрхотью піджак вєтєрана, в руках у нього пересувний точільний станок. Шаміль становиться посеред востока й починає точить ножа.
Наспівує: На горі Шаміль стоїть а-а-а-а ножи шашки точи-ить, а в нізу народ стоїть а-а-а-а наш Шмаіль какой маладє-є-є-ц.
Входить Сіндбад у костюмі пірата з шаблею, пістолєм і костильом. На плечі у нього сидить папуга, очі перев'язано чорною ганчіркою.
Сіндбад: Салям алєйкум сто чортів жабі в цицьку.
Шаміль: Ва-алєйкум ассаля.
Продовжує точить і наспівувать.
Сіндбад: Наточи шашку сто гарпунів киту в сраку.
Шаміль: Алах наточе.
Сіндбад: сто дукатів трясьця твоїй матері!
Шаміль: Гарзад.
Сіндбад (закурює): Гашиш яхши...))
Шаміль (точить і наспівує): Шаміль барана заріза-ав, наварив він супу-у, а як став наливать, обварив залупу-у.
Голос з пляшки (вічливий та обережний, дещо кратькома): хлопці агов, а чули шо я кажу? Пустіть... А я тоді шось зроблю))
Сіндбад: сто пьяних кашалотів твою підараса мать, на!
Пиздить ногою по поляшці так шо та улітає.
Весь цей час Мао Цзедун, що завис у найвищій своїй фазі починає по тихеньку сповзати униз. На його обличчі зв'являється вираз незадоволення.
Входить Хотабич, він по-восточному прикладає руки до лоба і живота.
Хотабич: Салям алєйкем.
Шаміль і Сіндбад: Ва-алєйкум ассаля.
Хотабич (до Сіндбада): А шо це на тобі сидить?
Сіндбад: попугай-шайтан сто центнерів простіпомий тобі в сурло.
Хотабич: Вай вай ва-ай...
Цмокає язиком, потім смикає семе за бороду. На плечі у Сіндбада замість папуги з'являється здоровенний рак.
Рак: зоров Сіндбад сто чортів твоєму батькові.
Сіндбад пада. Шаміль і Хотабич стоять мовчки.
Хотабич (до Шаміля): А це шо в тебе приємніше з приємних? (показує на станок).
Шаміль нічого не відповідаючи мовчки збира монатки і збирається гедь.
Хотабич (задоволено сам до себе): Так так так та-ак))
Входить Насрідін, він на ішаку, як завжди виябується задом на перед. Насрідін робить на ішаку почесне коло кругом Хотабича, потім злазить з ішака і по-восточному кланяється.
Насрідін: Салям алєйкум.
Хотабич: Ва-алєйкум ассаля.
Насрідін: