Коли настане час,
Торкнешся мого тіла,
Я подарую світ в долоні,
так невміло.
Коли захопить дух,
Застигне темний погляд,
В очах твоїх побачу вже
звичний серцю допінг.
І в супереч життя,
Наперекір моментам,
Я здамся у полон
Без жодних аргументів.
Крізь вічність і сучасність,
Чуть ближче до ілюзій,
Втамуй спрагу в вульгарності.
-краплина ця для тебе.
Не потребую зорей,
і місяць не для мене.
Мій Всесвіт-це кохання,
що в серці б'ється дзвунко.
Забрати можеш зорі
і місяць сріблом вкритий,
залиш частинку щастя,
Себе мені залишиш.
І знову все з початку,
Така сама історія,
Твої слова на згадку
Під Моцарта симфонію.
Коли настане шанс,
торкнуся твого тіла
-у світі час для нас
зупинеться вже сміло.
Із повним духом волі,
Із подихом,із дотиком,
за згодою моєю-
Ти став мені наркотиком.
За згодою буття,
За світовим прогресом,
Із морем почуттів
буду твоя принцеса.
#together
Марцеліна Дічева (2ч) еще тексты
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1