На засніжених вулицях шумлять вітри, Задмушуючи душі твоєї тепло, Біля якого я грілася, як біля ватри. Тепер поле між нами кропивою і папороттю поросло.
Твоє рішення - піднести долоні, жалючись кропивою, жалючи кропиву Або розвернутися раз і назавжди. Я ж в нас залізна, все переживу, На голку, як бусини біль нанизавши.
... Зараз ти десь дихаєш, а я задихаюсь. Ти думав, я не зможу жити без тебе, А я посміхалась, Виламуючи легеневим криком хребет.
А до поля мого ніхто так і не повернеться, Хто ж проб'ється Скрізь ліс моїх сліз: Тут бур'яном поросло скрізь.